І не кажи. Юморина-Челендж
Ви можете собі мріяти, скільки завгодно.
Але.
Автозвуковий спорт потрібен виключно купці автозвуковиків-любителів, яких назбирається скількись там десятків, від сили сотня-друга на всю країну, купці інсталяторів, які, хто самоутверджується на суддівському поприщі, хто іміджу набирається, хто бренд(и) просуває, одиниці роблять це заради ідеї, ну і купці продавців, в смислі дистрибюторів/ділерів.
Ніяким звукорежисерам, музикантам і іншим професіоналам від музики наші змагання ні разу не потрібні, якщо їм за це не заплатять відповідні гроші. За винятком, коли така людина сама автозвуковик-любитель. Але це рідко трапляється, як показує досвід.
Тому суддями за наших обставин були, є і будуть в основному інсталятори, зрідка любителі. Які будуть працювати не за копійку, а з вищенаведених причин.
Щоб було інакше, тобто, щоб був професійний корпус суддів, чітка система суддівства, я бачу в сьогоднішніх умовах єдиний вихід - створення клубу любителів автозвуку, з відповідними членськими внесками, які потрібні для існування інституту суддівства та проведення чемпіонату.
До речі, для етапів в такому випадку зовсім не потрібно орендувати центральні площі міст, проводити усіляку шоу-програму, тобто усе те, що робиться не для нас, любителів автозвуку, а для залучення потенційних покупців. Можна спокійно домовлятися з готелями, будинками відпочинку, що ми займаємо готель/пансіонат на декілька днів, харчуємось в їх ресторані, але на їх території за це проводимо свої змагання. Це в плані організації буде суттєво дешевше.
А буде можливість фінансова - можна і в інших умовах проводити змагання. Але саме в тому форматі, в якому це все потрібне учасникам, а не спонсорам-продавцям.
Тому якщо усі письменники-теоретики готові до фінансування інституту суддівства і проведення чемпіонату з власної кишені - можна про щось говорити. А в іншому випадку це все пуста балаканина, яка нічого не вартує.