Заїжджав до мене сьогодні Halin, одну залізяку мені по роботі привозив.
Заодно поспілкувались трохи на цю тему.
Оскільки ЦАПи у нас однакові, на ПЦМ63, відрізняються лише вихлопами, підсилювачі однакові, враження виявились подібними.
За специфікацією даний ЦАП може сприймати 16/20/24 біт, на виході він 20-бітний. Джампер, який переключає його в 24-біти в звуці нічого не міняє, тому він у нас так в 20 і стоїть.
Частоту дискретизації він сприймає до 96 кГц, вхідну, на виході в нього, скоріше за все, 44,1кГц, бо на борту кварц 22,5. Тобто, більша вхідна частота вплине на цифровий фільтр, може там він щось краще на ЦАП видасть, але на виході все рівно буде 44,1. Так, вроді, виглядає.
Це що стосується апаратури, на якій слухалось.
Тепер про враження. Реально міняється звукова картинка при зміні бітності. Тобто між записами 16-бітними і 24-бітними різниця очевидна, полягає в кращому фокусуванні образів, кращому ешелонуванні, дуже чітко це чується, в кращому "промальовуванні" простору між звуковими образами, дещо більшій детальності образів (скоріш за все через їх кращу "зібраність").
Різницю між 44,1кГц та 96кГц почути практично не вдалося, що є очевидним, виходячи зі специфікації - на виході в ЦАПа все рівно 44,1.
Але, є ще один момент. Як звучить музика на диску, залежить від дуже багатьох речей, в першу чергу, як її записували в студії, як відпрацював звукорежисер, її зводячи. Тому говорити, що хай-рез однозначно краще 16/44 я би остерігся. На разі.
Хотілось би послухати якийсь тракт з сучасним ЦАПом, який реально вміє видавати на виході 24/96. Якщо хтось це запропонує - не відмовлюсь.
Бо є в мене така пішла думка, що який би хай-резнутий сигма-дельта не був, не зможе він заграти так живо, як це роблять старі добрі мультибітники. Якщо хтось може - розвінчайте цей мій міф
Ну і ще стосовно вінілових ріпів 24/96. Стягнув недавно один, ще до появи цієї теми, так вокал шепелявий, спотворення проскакують. Зробив висновок, що не всі йогурти корисні, і що про повноцінний хай-рез можна говорити лише тоді, коли він студійний.